Психоаналіз є ґрунтовним та інтенсивним процесом дослідження психіки, який дозволяє дізнатися про те, що у психіці людини є неусвідомленим, такою собі «білою плямою». Тому, психоаналіз може бути методом розвитку особистості і досягнення внутрішньої свободи. Психоаналіз як метод лікування рекомендовано людям, які стикаються із серйозними проблемами у житті. Такими проблемами можуть бути, наприклад, труднощі у встановленні довірливих відносин з іншою особою, або проблеми в існуючих відносинах, проблеми з власною сексуальністю, конфлікти в соціальних відносинах, постійні невдачі на роботі. Людина, що отримала травматичний досвід у минулому, може «застрягнути» у повторюваних спогадах про ті події. Трапляється, що людина, після втрати близького не може цього прийняти і розпочати жити новим життям. Хтось інший, у свою чергу, може відчувати, що його творчий потенціал виснажився, і це ускладнює роботу або навчання. Іноді психологічні проблеми проявляються у формі різноманітних симптомів. Наприклад, життя одних обмежене ригідною поведінкою і необхідністю виконання певних ритуалів. Інші відчувають паніку на відкритому просторі або у закритих приміщеннях. Часто масивна тривога є симптомом у осіб, котрі звертаються по допомогу психоаналітика. У багатьох пацієнтів аналітика є депресивні переживання – зниження настрою, знижена активність, втрата надії, смуток. Багато осіб декларують чисельні тілесні скарги, хоча не було виявлено жодної соматичної хвороби Люди, що обрали психоаналіз, зазвичай підозрюють, що причина їх труднощів і невдач може полягати у психологічних переживаннях, а тому хочуть дізнатись більше про себе, щоб полегшити своє життя. Лікування психоаналізом, як і будь-яке інше, полегшує і усуває страждання пацієнта. Особливістю є те, що психоаналітик не зосереджується на усуненні симптомів, а шукає їх причини у позасвідомому, досягаючи ранніх спогадів пацієнта і аналізуючи їх вплив на його теперішні взаємини та поведінку. Деякі пацієнти, які звертаються до психоаналітиків, вже випробували лікування у інших психотерапевтичних напрямках, які, однак, не принесли достатнього ефекту, або їхні результати були недовгими. Іноді аналітик і пацієнт вирішують, що є можливість отримати допомогу у формі психоаналітичної психотерапії. Вона базується на тих самих теоретичних припущеннях, що й психоаналіз, але менш інтенсивна (замість 4 або 5 сеансів на тиждень вона проходить з частотою 2 або 3 сеанси). Іноді, через деякий час, психотерапія модифікується у психоаналіз.

Психоаналіз створено на рубежі ХІХ і ХХ століть віденським лікарем-неврологом Зигмунтом Фройдом (1856-1939). Вивчаючи проблему істерії, він виявив ряд феноменів, котрі і стали базовими для його розуміння функціонування людської психіки. Невдовзі, у Відні, довкола Фройда сформувалося широке коло психіатрів, неврологів та фахівців з інших сфер, захоплених його інноваційним мисленням про функціонування психіки. Колеги та учні Фройда поширили нову теорію у інших європейських країнах та обох Америках. Завдяки послідовникам, психоаналіз продовжує динамічно розвиватися, створюючи нові психоаналітичні теорії та проникаючи в глибини людського буття. Робота Фройда виявилася настільки оригінальною і новаторською, що стала одним із китів сучасної психології і прототипом багатьох існуючих психотерапевтичних методів. Зигмунт Фройд та його колеги заснували у 1910 році Міжнародну психоаналітичну асоціацію (англ. IPA), яка існує дотепер і нараховує сьогодні понад 12 000 членів, об’єднаних у понад 100 психоаналітичних організацій багатьох країн на всіх континентах. Українське психоаналітичне товариство приєдналося до МПА у 2014 році.

Для того, щоб психоаналіз приніс стійкі результати, він повинен тривати довгий час – кілька років. На початку лікування його тривалість визначити не можна. Чому цей процес такий повільний? Людина формується протягом багатьох років, і часто механізми адаптації до життя в соціумі, способи реагування, обрані ще у ранньому дитинстві, є неефективними, патологічними. Важко уявити, що те, що створювалося протягом багатьох років, може змінитися за короткий час. Психоаналіз закінчується, коли і психоаналітик, і пацієнт переконані, що закінчення можливе і бажане. Іноді пацієнт страждає від важких і болісних переживань під час лікування. Останні можуть, навіть, спонукати його перервати психоаналітичний процес. Формально, пацієнт може це зробити в будь-який момент, але якщо таке рішення є раптовим, завдання аналітика зрозуміти його причини і інтерпретувати їх, донести своє розуміння пацієнтові. Завдяки такому розумінню, пацієнт може змінити рішення і продовжити лікування.

Психоаналітичне лікування проводять сертифіковані спеціалісти – психоаналітики. Єдиним інструментом фахівця є його власна душа – його власні переживання, емоції, думки, фантазії, тілесні реакції – все, що він може зауважити у своїх внутрішніх процесах. Навчання на психоаналітика є тривалим і складним. Воно передбачає, окрім теоретичного і клінічного курсу, проходження власного психоаналізу. Останній дозволяє вирішити власні неусвідомлювані конфлікти та проблеми і, таким чином, «налаштувати» свою душу для можливості допомагати іншим. Члени Українського психоаналітичного товариства є єдиними в Україні психоаналітиками, що акредитовані найбільш авторитетною, створеною ще Зигмундом Фройдом Міжнародною психоаналітичною асоціацією. Психоаналіз дітей та підлітків передбачає додаткове навчання фахівців у цьому напрямку. Всі фахівці Українського психоаналітичного товариства у своїй роботі зобов’язані дотримуватися Етичного кодексу Товариства.

Від часів Фройда психоаналіз називається “лікуванням розмовою”. Психоаналітик не застосовує жодних лікарських засобів чи лікувальних процедур. Між пацієнтом і психоаналітиком відбувається, на перший погляд, просто вільна розмова. Аналітик при цьому поводиться стримано і зичливо – не розповідає про себе, не контактує фізично, не висловлює своїх критичних вражень. Це нейтральне ставлення психоаналітика сприяє проявленню несвідомих фантазій пацієнта про те, ким є аналітик, що він думає, чого очікувати від нього? Таким чином пацієнт, ніби «перетворює аналітика» на важливу особу із власного минулого. Цей феномен в психоаналізі називається трансфером(переносом). Розуміння цього феномена, в якому кожен несвідомо відтворює патерни взаємодії із важливою особою із минулого, має вирішальне значення в психоаналізі. Завдяки такому розумінню аналітик знає, що інтенсивні почуття, які переживають пацієнти в кабінеті, мають своє джерело в попередньому досвіді з іншими людьми і в інших ситуаціях. Аналіз трансферу допомагає пацієнтові зрозуміти свої почуття, відновити задовільні стосунки із значимими людьми та є передумовою глибоких змін особистості. Сесії проводяться 4 або 5 разів на тиждень, тривалістю 45-50 хвилин. Така частота необхідна для створення можливості сформувати специфічний інтенсивний стосунок між аналітиком та пацієнтом, відтак дозволяє пацієнтові отримати максимальний доступ до своїх позасвідомих частин. Висока частота сесій допомагає опрацьовувати опір – сукупність ригідних психологічних захистів у тракті психоаналізу, що підтримують неадаптивні патерни поведінки у житті пацієнта. Пацієнт лежить на кушетці, а психоаналітик сидить поза полем його зору. Відсутність зорового контакту дозволяє переборювати позасвідомий опір пацієнта. Окрім того, це дозволяє пацієнтові більш відкрито висловлюватися, а психоаналітикові – почуватися вільним у своїх рефлексіях. Аналітик запрошує пацієнта до вільного висловлювання своїх асоціацій, тобто пропонує говорити те, що спонтанно приходить на думку – історії та фантазії, спогади та почуття, сни. Таким опосередкованим чином можна досягти глибоких неусвідомлюваних областей психіки, котрі не доступні іншим способом. Психоаналітик подає у вигляді інтерпретації своє розуміння думок і почуттів пацієнта.

Перш ніж прийняти рішення про початок психоаналізу, психоаналітик і потенційний пацієнт проводять кілька зустрічей. Це діагностичні консультації: аналітик досліджує, як пацієнт сприймає початкові гіпотези і інтерпретації, чи цікаві вони пацієнтові, чи стимулюють його до нових пошуків – це все є підставою для психоаналітика прийняти рішення про доцільність і прийнятність психоаналізу власне для цього пацієнта.

Психоаналітичне розуміння людини відіграло величезну роль у всіх суспільних процесах ХХ століття. Мистецтво, політика, медицина, реклама, ЗМІ – ось короткий перелік тих галузей, де психоаналіз продовжує відігравати значну роль. Застосування психоаналітичної теорії для розуміння груп та групових процесів використовується у політичних стратегіях та аналізі суспільних тенденцій. Хрестоматійним є і використання психоаналітичних концепцій у літературних та кінематографічних сюжетах. Психоаналіз дозволяє розуміти митців та їх роботи. Психоаналіз вважається так званим герменевтичним підходом – методом, що інтерпретує та прояснює, дешифрує та створює наратив.